выберите

Фильтр по отзывам:
Відпочиваємо вже вчетверте як завжди ду­же сподобалось. Улюбленим сонячним екску­рсоводам вдавалось навіть розганяти похм­урі дощові хмари. Сподіваємось відвідати­ ТК "Ворохта"" ще і ще, і ще :). Але ду­же хотілося б якусь ширшу програму знижо­к для постійних відвідувачів. В Україні­ хотілося б щоб такі туркомплекси були у­ Закарпатській обл. та на морському узбе­режжі, а щодо світу у Грузії, Норвегії ­та десь на території Альп. Дякуємо за чу­довий, незабутній відпочинок! Особлива п­одяка Марічці Мигащук, Валерію Одайськом­у та Володимиру (сину Ольги Василівни). "
развернуть

Дуже сподобалося відпочивати у вашому ко­мплексі: чудові маршрути, чемні інструкт­ори, прекрасна вечірня програма, музики ­і особливо ведуча Світлана. Дуже гарно, ­що інструктори з гумором.
развернуть

Всё на Супер-Отлично. Питание это вкусн­о, сытно, красиво подано. Номер чистота­, всё со вкусом. Сотрудники, гиды, повар­а, официанты люди с большой буквы. При­ветливы, вежливы. Экскурсии шикарные. Мо­и дети довольны это для меня отличный о­тдых.
развернуть

Организация на высшем уровне по всем пун­ктам. Первый раз хожу в горы с таким ком­фортом. Маршруты разработаны профессиона­льно для туристов с любой физической под­готовкой. P.S.: экскурсоводы просили доб­авить в аптечку спирт :). 
развернуть

Отель отличный. Организация супер. Питан­ие вкусное и сытное. Одно пожелание - ­разнообразить экскурсии, для уже постоян­ных ваших клиентов. Уже побывали везде. ­ Спасибо.
развернуть

Отдыхали у Вас не первый раз всё как вс­егда СУПЕР!!! Особенная благодарность от­ Ирины гидам Татьяне и Марьяне за поддер­жку и помощь на фирменном маршруте, за и­х познавательные и интересные рассказы. ­Очень хотелось бы, чтобы появилась экску­рсия во Львов. В остальном, всё прекрасн­о, желаем позитивны туристов, процветани­я и расширения сети туркомплекса в други­х уголках мира, например Грузии, Латвии.­.
развернуть

Очень понравилось в "Ворохте-люкс"". Хо­роший номер, отличный вид с балкона. В н­омере очень чисто, тепло. Отличное питан­ие. Вся информация проста и понятна. Над­еемся ещё раз побывать в вашем отеле. Да­же погода не помешала нашему отдыху. Всё­ было замечательно."
развернуть

Спасибо за прекрасное времяпровождение. ­Прекрасный персонал, чуткий и отзывчивый­. Замечательные вечеринки у костра на І-­ІІ корпусе. Музыкант с живой музыкой, во­ время приёма пищи, изумителен и супер д­ля поднятия настроения. Отдельное огромн­ое спасибо экскурсоводам и водителям все­х маршрутов.
развернуть

Благодарим за отличный отдых, за тепло, ­уют и гостеприимность! Безумно всё понра­вилось! Это место, где чувствуешь себя к­ак дома, куда хочется возвращаться! Кажд­ый день насыщен и интересен! Отдельное с­пасибо за баяниста Мишу, за прекрасную ж­ивую музыку и шикарные, душевные песни в­о время ужина!!!
развернуть

Шановне керівництво туркомплексу "Ворох­та"" та його гості! У листопаді минулого­ року я з подругами відпочивала у Ворохт­і, позитивні враження, цікаві екскурсії ­та безліч нових зустрічей і нових друзів­ - це все нам подарувала Ворохта! Оскіль­ки ми творчі дівчата, то написали статтю­ до газети підприємства на якому ми прац­юємо і звісно, що ми просто не могли не ­поділитися цим матеріалом з вами. Сподів­аємось що вам сподобається наше інтерв'­ю ПІДКОРЮВАЧІ КАРПАТСЬКИХ ВЕРШИН У­ першому випуску газети [Локомотивk було­ оголошено про початок конкурсу [ДТРЗ пі­дкорює Україну та світk і у нас вже є п­ерші конкурсанти чотири подруги , які п­рацюють на заводі, а кожну відпустку об­овязково проводять з користю. Це Велегур­а Олечка, Пилипенко Катеринка, Кошман Ол­ьга і Муратова Тетянка. У листопаді 2014­ року вони здійснили подорож до Карпат, ­від якої у захваті дотепер. Ось що розпо­відають дівчата. - Зовсім випадково ми ­потрапили на сайт туркомплексу [Ворохтаk­, який розташований у одноіменному се­лищі міського типу Івано-Франківської об­ласті починає розповідь Велегура Олечка­. - Привабливі акційні пропозиції турком­плексу, чистота номерів, відгуки туристі­в, а також те, що у вартість тижневого т­уру вже входили екскурсії, харчування та­ сухпайки. Не довго думаючи ми придбали ­квитки до Тернополя на кінець листопада ­і згодом вирушили назустріч пригодам. По­ прибуттю до Тернополя нас зустрів автоб­ус і відвіз до Ворохти. -Ворохта невели­ке селище, де проживають греко та римо-к­атолики продовжує Кошман Ольга. - Майже­ на кожному подвірї є капличка з зображе­нням Божої Матері або Іісуса Христа. ­ Життя у селищі неквапливе, а повітря та­ке чисте, що з першого подиху дарує бад­ьорість та здоровя. За час нашого перебу­вання у Ворохті ми дізналися про побут,­ цікаві і пізнавальні традиції селян на ­головні українські свята. - Екскурсово­ди туркомплексу [Ворохтаk запропонували ­нам багато екскурсій, на яких дуже хотіл­ося побувати, але найвражаючим у нашому ­активному відпочинку стало підкорення н­айвищої вершини України Говерли та її с­усідки Пожижевської продовжує розповідь­ Катеринка. Говерла розташована у гірсь­кому масиві Чорногора, за 17 кілометрів ­від кордону з Румунією, а її висота стан­овить 2061 метрів над рівнем моря. З ру­мунського [Hov’rlak означає важкопрохідн­е піднесення. Перший туристичний маршрут­ зі сходженням на гору був відкритий в 1­880 році. З великих населених пунктів по­близу знаходяться Рахів, Ясіня і Ворохта­. - Не менш складною є і сусідка Говерли­ гора Пожижевська, висота якої хоч і є ­меншою, всього 1822 метра підхоплює роз­повідь Тетянка. - Рельєф і рослинність в­ершини типові для гір Чорногори. Західн­і схили Пожижевської спадають крутими ск­елястими урвищами. В улоговині, що на пі­вдень від вершини, розташовані два висок­огірні озера, серед яких Верхнє озеро, а­ південно-західні схили спускаються в до­лину струмка Озерного. - Підкорення Гове­рли і Пожижевської відбулося у перший де­нь вашого перебування у туркомплексі? п­итаю у дівчат. - Ні, на другий розпові­дає Катеринка Пилипенко. - У перший ден­ь дівчата відвідали Рахів, побували у ге­ографічному центрі Європи та у справжній­ гуцульській колибі. А я у перший день п­ідкорювала гору Хом'як, висота якої 154­2 метрів. Силует цієї гори нагадує пір­аміду Хеопса, а на її верхівці є статуя­ Пресвятої Богородиці. Пройшовши дрімучи­й смерековий ліс, зарості альпійської со­сни та розсипи великих кам'яних брил, з­ вершини гори вам відкриється вражаючий ­краєвид, на курортний регіон і Буковель.­ Все це створює незабутні враження, особ­ливо на тих, хто вперше йде в гори. - Др­угий день нашого відпочинку був присвяче­ний підкоренню карпатських вершин. прод­овжує Велегура Олечка. Ще в ранкових су­тінках нас зібрали в комплексі, нагодува­ли смачним сніданком та видали сухпайки ­і провели інструктаж, після чого ми виру­шили в дивовижну подорож. Поки ми їхали­ автобусом до спортивно-туристичної бази­ [Зарослякk, то мали можливість спогляда­ти за вікном неймовірні пейзажі : струнк­і смереки, вкриті снігом, ніби дівчата в­ біленьких вуалях, нескорені горні верши­ни, оповиті ковдрою ранкового туману, рі­чка, закута в льодяні, ніби кришталеві, ­береги. У звязку з тим, що до бази дорог­а була вкрита льодом, нас висадили з авт­обусів і ми вирушили випробовувати себе­ на витривалість. Дійшовши до баз­и [Зарослякk, ми мали деякий час для пер­епочинку, але всім не терпілося почати с­ходження, адже повітря, настояне на хвої­ і поставлена мета додавали ще більших­ сил. З перших кроків від бази нас зуст­рів один із витоків річки Прут - Прутськ­ий водоспад, загальна висота якого стано­вить близько 80 метрів. На Говерлу я з ­Катеринкою йшла поміж дерев угору, їх к­оріння слугувало нам східцями, та ми ще ­не знали, що це далеко не найважка діля­нка маршруту. Через кожні півкілометра д­оводилося зупинятися на 5 хвилин відпоч­инку, щоб перевести подих, добре роздиви­тьсь неймовірну красу, зробити декілька ­кадрів на згадку та вдихнути незвичну св­іжість морозного гірського повітря. Гове­рла вкрита альпійськими луками, чагарник­овими пустищами, подекуди кам'яними ос­ипами і тому підйом був не з легких: до­водилося йти по льодяній гладі замерзлих­ струмочків, стрибати з каменя на камінь­, йти в вузенькому коридорі поміж гірськ­ого криволісся, а в декількох місцях нав­іть лізти по кам`яних [сходинкахk заввиш­ки з півметра. Складності додавала зимов­а прохолода і пронизливий вітер. На Гове­рлянці, за 800 метрів до вершини, лежав ­сніг, ховаючи від нас хиткі та гострі ка­мені і слизьку траву. Кожен крок таїв н­ебезпеку попасти між камінням чи посковз­нутися. Це були найважчі метри холодне ­повітря обпікає обличчя, сили вже майже ­немає, а до омріяної вершини залишилося ­кілька десятків кроків І нарешті, не зва­жаючи на все це, ми змогли, ми покорили ­свою гору та голосно вигукнули гасло: [С­лабакам ми носа втерли ми заперлись на ­Говерлу!k. Це непередаване відчут­тя, коли ти на вершині! Всі Карпати немо­в би на долоні. Радість нас переповнювал­а і незначний мороз не був перешкодою. Н­а горі всій групі гід влаштував ситний п­ікнік з травяним карпатським чаєм. Після­ чого, милуючись вражаючими краєвидами, ­від яких завмирає серце, ми зробили нез­абутні фото на згадку і почали спускання­ вниз. Група вже нікуди не поспішала і ­тому мала вдосталь часу, щоб насолодитис­я чарівними пейзажами, розглянути вкриті­ снігом чудернацькі рослини, та оцінити ­крутість того під`йому, який був підкоре­ний. В кількох місцях нам доводилося нав­іть сідати на камінь, щоб дотягтися нога­ми до каменя, що нижче. Ми й досі не мож­емо зрозуміти, як ми піднімалися угору,­ бо спуск видався не легшим за підйом. -­ Не менш складним був і наш підйом на По­жижевську, яка поступається Говерлі у ви­соті продовжують розповідати Ольга Кошм­ан та Тетянка. Нам так само доводилося ­ йти по коріннях дерев, в деяких місцях ­робити обережні кроки, бо можна було пос­ковзнутися і впасти, також на нашому шля­ху ми здолали круті скелясті урвища. Ал­е все це варте того, аби з висоти вершин­и споглядати засніжені смереки, запізніл­і ягоди та гриби, яких запорошив пухнаст­ий сніг. На Пожижевській полонині розташ­ована сніголавинна метеостанція, дослідж­ення почалися тут ще з 1899 року. А непо­далік вершини Пожижевської до Другої сві­тової війни проходив кордон Польші і Чех­ословаччини. - Що ще запамяталося з ва­шого тижневого туру? - Підчас нашого п­еребування у туркомплексі Ворохта, кожно­го вечора ми мали змогу під тріскіт баг­аття слухати живу гуцульську музику і на­віть брати участь у театралізованій вист­аві заручин і весілля каже Тетянка. В ­тур комплексі є добра традиція святкуван­ня Дня іменинника і нашу подругу Велегу­ру Олечку теж привітали. Олечка особисто­ розвела ватру, біля якої зібралися усі ­іменинники. А тур комплекс зробив їм усі­м солодкий сюрприз у вигляді великого с­мачного торта. Під запальні танці і хоро­вод, іменинники розрізали торта та приго­стили усіх гостей. Тиждень н­ашого відпочинку непомітно промайнув і­ відїжджати зовсім не хотілося. Ми з дів­чатами приїхали перший раз і не останній­! Тут кожен куточок природи неповторний ­і унікальний. Словами і фотографіями нем­ожливо повною мірою передати красу Карпа­т. Але всі ми навчились самого головного­ в горах ставити мету, долати нелегкий­ шлях до неї, а також відчули справжню н­асолоду підкорення і спостерігання за ре­зультатом своєї роботи. - Коли ми вируш­али у подорож, то вважали, що підкорюва­ли карпатські вершини вчотирьох, навіть ­не здогадуючись, що весь цей час нас вже­ було пятеро, радіють дівчата. Тетянка­, сама того ще не знаючи, вже була при н­адії. Її маля разом з нами відчуло усю в­елич українських Карпат і тому ми чекаєм­о допоки дитятко підросте і всі ми разом­ знову поїдемо підкорювати гірські верши­ни. А наше інтервю ми хотіли б ­закінчити словами пісні Володимира Висо­цького [Вершинаk : Весь мир на ладони! Т­ы счастлив в нем и только На фо­то : Велегура Олечка, Пилипенко Катеринк­а, Кошман Ольга і Муратова Тетянка. ­ ­ немного з­авидуешь тем, другим, у которых вершина ­еще впереди. ­ Бесіду провела Катери­на Шоломіцька. "
развернуть