Манявський скит – духовний відпочинок у Карпатах

Манявський скит – один із найважливіших осередків духовності й культури Карпат, який зберігає свій авторитет у православному світі вже близько 400 років. Цей монастир – не тільки історична пам’ятка, а живий храм, де можна зустріти монахів і побачити, як вони живуть сьогодні.

Скит був заснований у 1606 році видатними українськими релігійними діячами – Йовом Княгиницьким й Іваном Вишенським, якого увічнив у своїй поемі Іван Франко. Монастир швидко зростав і в XVII ст. він отримав автономію в Константинопольського патріарха, йому підпорядковувалося 556 храмів. Попри своє багатство й авторитет, Манявський монастир був найбільш аскетичним в Україні того часу. Крім того, святиня уславилася як інтелектуальний центр. Так, тут була бібліотека (книгодрукування було не так поширене як сьогодні, тож кожна бібліотека відігравала величезну роль). Крім того, в монастирі діяла школа співу й малярства – досі зберігся іконостас XVII ст., написаний вихованцями монастирської школи.

У 1785 храм був закритий – протягом наступних століть він руйнувався. Реставрація відбулася лише після проголошення незалежності України, коли скит був переданий Українській православній церкві Київського патріархату. Таким чином, значна частина сьогоднішнього архітектурного комплексу в Маняві – це новобудова.

Найбільший храм – собор Воздвиження Чесного й Животворящого Хреста Господнього. Церква на цьому місці була заснована в XVII ст., однак вона була зруйнована – в 2002 тут був збудований сучасний собор. Сьогодні тут зберігаються ікони, найцінніша з яких – чудотворна ікона Богородиці Манявської. Ікона була написана на Афоні в 1788 році, під час репресій 30-х років вона потрапила до рук священика, який протягом 80 років переховував святиню. Перед смертю чернець передав реліквію до скиту. Можливо, завдяки її насиченій і складній долі сьогодні багато людей вірять у чудотворні властивості ікони.

Манявський скит оточений укріпленнями, зведеними в 1621 році. В той час сюди нерідко нападали війська Кримського ханства й Османської імперії – мешканці оточуючих територій ховалися до скиту.

Унікальна пам’ятка, розташована поблизу Манявського монастиря – Блаженний камінь. Дорога від скиту до каменю проходить мальовничою лісовою стежкою повз озеро. Камінь схожий на величезну пащу звіра, із якої витікає струмок. Згідно з переказами, у печері біля струмку ще в ХІІІ ст. оселилися монахи. Цікаво, що середньовічні ченці були далеко не першими мешканцями Маняви – археологи знайшли в цьому гроті знаряддя праці кам’яної доби. Згодом тут знаходилася язичницька святиня.

Трохи вище розташований Манявський водоспад – природна пам’ятка державного значення. З висотою 16 метрів, це найвищий водоспад Ґорган, високогірної частини Карпат. Поряд із водоспадом долина річки створює каньйон, по якому розтікається вода. Завдяки високій вологості на берегах гірської річки буяє зелень – ця місцевість схожа на тропічний ліс.

Манявський водоспад утворюється трьома річковими порогами – тут чудово видно розріз геологічних порід, вік яких налічує понад 60 млн років. Ці гірські валуни пам’ятають динозаврів. Сам водоспад у народі називають «Шипіт», адже потік води, падаючи, «шепоче» до перехожих. Тут можна відпочити на валунах, а також побачити різноманітних ящірок, що ховаються в маленьких затишних печерках поруч із водоспадом. Вочевидь, монахи спеціально обрали таке мальовниче місце на природі, аби втекти від мирського життя.

Манявський скит – це поєднання туризму на природі, прогулянки історичними пам’ятками та духовного відпочинку. Це місце однозначно варто відвідати всім, хто тікає з міст заради спокою та мальовничих краєвидів.

Про інші, не менш цікаві програми для туристів, які вибрали Карпати для відпочинку, далі за посиланням.