Свято-Успенська Почаївська лавра, розташована на Волині – друга за розміром і значимістю святиня України, після Києво-Печерської лаври. Це найбільший православний монастир Волині й усієї Західної України, який щороку відвідують тисячі вірян і туристів, котрі хочуть ознайомитися з історико-культурною спадщиною регіону.
Коли і хто заснував Почаївський монастир, точно невідомо – згідно з легендою, після того, як монголи зруйнували Київ у 1240 році, монахи Печерської лаври втекли на Волинь. Після довгих поневірянь вони дійшли до гори, на якій зустріли Божу Матір – на цьому місці й виріс монастир. Слід від ноги Богородиці й досі зберігся – він наповнився водою й тепер є джерело, що вважається чудотворним. Розповідають, що вода з лаври зцілює хвороби й убиває шкідливих бактерій.
Почаївська лавра завоювала авторитет не в останню чергу завдяки своїм чудотворним реліквіям. У кінці XVI ст. монастир став центром духовного життя України. Саме в цей час заможна вдова, що володіла Почаєвим, подарувала монастирю чудотворну ікону Божої Матері. Згідно з легендою, в 1675 році на погано укріплений монастир напали татари – відбитися від ворога вдалося завдяки святій силі ікони. Численні віряни стікаються сюди, аби попросити зцілення від сліпоти й моляться іконі за звільнення полонених.
Свято-Успенська Почаївська лавра також оберігає святі мощі в підземному храмі Йова Почаївського. Йов очолив монастир на початку XVII ст., коли влада Речі Посполитої максимально посилила тиск на православ’я. Йов звів нові храми й огорожу, а також заснував друкарню монастиря. Православні вірять, що завдяки святості Йова його мощі залишилися нетлінними – щороку 28 серпня сюди приїжджають люди з усієї України, аби вшанувати цього ігумена.
Може здатися, що поїздка до Почаївського монастиря буде цікавою лише для релігійних людей. Але це так – святиня є унікальною пам’яткою історії та архітектури. Головний храм лаври – Успенський собор, збудований у 2 пол. XVII ст. Згідно, з легендою, в 1759 повз цю місцину проїжджав польський вельможа Микола Василь Потоцький, людина з крутим норовом. Дорогою коні чогось злякалися й побігли вперед, перевернувши візок – розлючений Потоцький вихопив пістолет і націлився на кучера. Кучер звернувся до Богородиці Почаївської та раптом сталася осічка – вельможа тричі намагався вистрілити, але зрозумів, що Богородиця врятувала життя слузі.
Тоді магнат вирішив перебудувати монастир і запросив до Почаївської лаври архітектора Гофмана. За його проєктом був побудований Успенський собор у стилі пізнього бароко. Враховуючи, що лавра розташована на горі, собор її увінчує – навколишні будівлі терасами туляться до нього. В центрі храму розташована велична баня, що блищить на сонці. Здалеку здається, що монастир висить у повітрі, випромінюючи світло.
Стіни головного собору Свято-Успенської Почаївської лаври вкриті фресками. Собор розписували майстри з Києво-Печерської лаври й Петербургу. Цікаво, що головний вівтар був розписаний Тарасом Шевченком, однак фрески й ікони Великого Кобзаря, на жаль, не дійшли до нас – нинішній вигляд храму сформувався у 2 пол. ХІХ ст.
Зголоднівши, туристи можуть зайти до однієї з двох трапезних – безкоштовної або платної. Вишуканої кухні в Почаївському монастирі не знайти, однак місцеві кухарі готують прості й водночас смачні пісні страви.
Після прогулянкою лаврою рекомендуємо вийти на майданчик й подивитися на довколишні краєвиди – тут простяглися волинські поля, що перемежовуються з пагорбами й селами. Як на долоні видно місто Почаїв.
Таким чином, Почаїв варто відвідати хоча б один раз – для того, щоб познайомитися з сучасним життям ченців, подивитися на унікальні пам’ятки архітектури, насолодитися краєвидами й доповнити свій карпатський відпочинок унікальними враженнями.
Залишити відповідь